Статут

учнівського самоврядування «Добротворці»

Учнівське об'єднання «Добротворці» - це:

• Об'єднання учнів і дорослих, кому не байдужа доля України і її суспільства, доля села, доля ближнього свого і власна.
• Школа самоуправління, в якій кожен може  самоорганізовуватись і організовувати себе на добрі справи, спрямовані на користь суспільства, на самовдосконалення.
• Практичний курс  підготовки особистості до самостійного життя.
• Творча майстерня розвитку індивідуальних здібностей.
• Корекція поведінки відповідно до соціальних норм та рис характеру людини нового суспільства.

Закони

• Пам'ятай, що ти не один під сонцем України.
• Знай, люби, оберігай природу довкілля.
• Досліджуй, шануй і свято зберігай традиції минулого.
• Підтримуй іскорку милосердя, добра, любові до народу України, до малої батьківщини – села.
• Прагни до самовдосконалення і вдосконалення суспільства.

Членство

• Членом учнівського об'єднання «Добротворці» може бути кожен учень чи доросла особа, знайомі з завданнями, статутом, хто вивчив і поважає закони об'єднання і діє за девізом.
• Прийом відбувається на святковій лінійці.

Девіз

«Ні дня без добрих справ»

Що таке учнівське самоврядування?

Самоврядування – це:

• Метод організації дитячого колективу, який забезпечує формування відносин відповідальної залежності в колективі та організаторських рис окремої особистості.
• Складова педагогічної системи, оскільки вона вирішує завдання у створення єдиного колективу дорослих і дітей.
• Принцип організації життя дитячого колективу.
• Діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи постановку мети, її розробку та реалізацію і спрямована на вдосконалення колективу і кожної особистості зокрема.

Головна мета учнівського самоврядування:

• Виховання свідомого громадянина України, який поважає історичне минуле свого народу і толерантно відноситься до культурних та національних здобутків інших народів;
• Формування творчої особистості, здатної до самореалізації та самовдосконалення;
• Створення умов для соціалізації учнів, утвердження їх як особистостей.

Завдання:

• Наполегливо оволодівати знаннями основ наук на уроках, факультативах, приймати участь в олімпіадах, конкурсах.
• Розвивати індивідуальні здібності участю в гуртках за інтересами, вечорах дозвілля, предметних тижнях, конкурсах майстерності.
• Підвищувати культуру спілкування шляхом знайомств з видатними людьми села.
• Проводити пошукову народознавчу та краєзнавчу роботу.
• Організовувати шефську допомогу за літніми людьми, ветеранами війни та праці, за інвалідами.
• Боротися з негативними проявами в поведінці учнів за допомогою штабу по профілактиці правопорушень.
• Боротись за високий рейтинг школи на фоні району.

Головні функції учнівського самоврядування:

• Забезпечення порядку в школі, організація чергування в школі, в класах.
• Проведення загальношкільних колективних справ.
• Організація самоврядування в класах, контроль за дотриманням санітарно – гігієнічних вимог.
• Організація благоустрою території школи.
• Підготовка та проведення конкурсів творчих справ, змагань.
• Проведення соціологічних досліджень з проблем життєдіяльності учнівських колективів.

Права і обов'язки учнівського самоврядування:

Якщо правий ти – до кінця борися.

Сміливим, мудрим виростай.

Не будь ряскою на болоті,

Корінням в берег свій вростай.

                                   Не будь, як лялька ти безвільний,

                                  Сміливо рішення приймай.

                                  І будь Вкраїні завжди вірний,

                                  Оберігай свій рідний край!

Учнівський колектив

Кирданівської ЗОШ І – ІІ ст..

«Добротворці»

прийняли участь у районному патріотичному, культурно – просвітницькому  проекті «Я по світу іду  в вишиванці»

В рамках районного патріотичного, культурно – просвітницького  проекту «Я по світу іду  в вишиванці» учнівський колектив Кирданівської школи прийняв участь у заходах присвячених Всеукраїнському дню вишиванки, який в цьому році припадає на 18 травня.

День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане до єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня. У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка - яскравий приклад і підтвердження цьому.

Тому, щоб дослідити історію вишивки нашого краю, ми організували зустріч пошукової групи з сільськими майстрами народної вишивки. Учні дізналися та знайшли серед жителів села талановитих жінок – рукодільниць: Корнієнко Ніна Юхимівна, Білоус Наталія Миколаївна, Нестерук Інна Віталіївна. Зібрали відомості про них та їхню творчість, а також фотоматеріали  виконаних робіт майстринями.

Майстриня Нестерук Інна Віталіївна продемонструвала свою власну техніку вишивання, якої сама навчилася у досить юному віці і показала дітям, що за допомогою лише голки та нитки на чистому полотні народжуються чарівні узори вишивки.

Зібраний матеріал плануємо узагальнити, впорядкувати та створити  презентацію «Мелодія душі у візерунках майстринь села Кирдани», з якою потім можна буде ознайомити учнів школи. Напрацьованим  матеріалом користуватимуться класні керівники на виховних годинах.

Ознайомившись з творчістю місцевих майстрів народної вишивки, учні дізналися, які кольори і візерунки притаманні нашому краю.

 Свої знання використали в одному  із заходів цього проекту -  створення Рушника Єдності.  Малювавши рушник діти виражали свої емоції і переживання, передавали настрій. Учні дуже старалися, адже з цим рушником вони мають прийняти участь у майбутньому районному параді «Я по світу іду в вишиванці».

Скільки всіх рушників в Україні,

Тільки цей наш рушник – він єдиний.

Малювавши калини  вінок

Об'єднав нас усіх діточок .

Сценарії масових заходів

Присвячується пам'яті героїв Крут

1 – й  учень:   У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

2 – й  учень:   У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни.

2 – й  учень: Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...

3 – й  учень:  Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою.

4 – й  учень:   На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня в складі вже наявного там загону почала риття окопів і спорудження земляних укріплень. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири чоти (взводи) по 28-30 чол. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

5 – й  учень:   16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва  розпочався  бій, який  тривав годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

1 – й  учень:   Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючому ворогові та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу.

4 – й  учень: Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони росіян почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал Петлюра рушив на Київ, оскільки на його думку найбільша небезпека була якраз там.

6 – й  учень: Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах

3 – й  учень: Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті битви в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли.Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

7 – й  учень: Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

8 – й  учень: Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти»:

6 – й  учень:

На Аскольдовій могилі

  Поховали їх —

     Тридцять мучнів-українців,

     Славних молодих...

     На Аскольдовій могилі

     Український цвіт! —

     По кривавій по дорозі

     Нам іти у світ.

     На кого посміла знятись

     Зрадницька рука?

     Квітне сонце, — грає вітер

     І Дніпро-ріка...

     На кого завзявся воїн?

     Боже, покарай!

     Понад все вони любили

     Свій коханий край.

     Вмерли в Новім Заповіті

     З славою святих.

     На Аскольдовій Могилі

     Поховали їх.

   7 – й  учень: до нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі.

(Учні по черзі  зачитують імена героїв)

Сотник Андрій Омельченко

Володимир Шульгин

Лука Дмитренко

Микола Лизогуб

Олександр Попович

Андріїв

Божко-Божинський

Ізидор Курик

Олександр Шерстюк

Головощук

Чижів

Кирик

Андрій Соколовський

Микола Корпан

М.Ганькевич

Євген Тарнавський

Гнаткевич

Пипський

4 – й  учень: Вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

2 – й  учень: у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню.

1 – й  учень: Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...

3 – й  учень: Вони - студенти, курсанти, школярі - виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.

5 – й  учень: В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це - символ нескореного духу нашої нації.

(Учні  всі  разом промовляють слова)

Вічна слава героям Крут!

(Учні вклоняються та йдуть зі сцени).